травня 10, 2013

Джерела які ми втрачаємо

В наш час поширилась практика збувати певні матеріальні й духовні цінності за ринковим принципом, зокрема історичні документи. Мало кого з пересічних обивателів цікавить дана проблематика, але вона турбує тих, кому ці документи належали й чиї долі та життя назавжди відкарбувались на їхніх сторінках, особливо, коли мовиться про тематику таких складних років й подій, як 1940-ві і діяльність ОУН та УПА.

На сьогодні поряд з легальними архівами, відкритими колекціями, різноманітними архівними фондами існує паралельний світ, цинічний, безпринципний й меркантильний – нелегальний чорний ринок. На жаль, архіви визвольного руху стали об’єктом зацікавленості чорних археологів, котрі, переслідуючи дріб’язкові інтереси, не надто переймаються збереженням свідчень від яких залежали і залежать долі загиблих й їхніх рідних.

Прикладом цього явища можуть слугувати деякі документи, які були витягнуті нами з чорного ринку, зокрема автобіографічні відомості складені СБ ОУН (б) на персону С.І. [1, c. 1]. Що дають нам ці матеріали? По-перше, подається коротка біографія особи, наводяться певні особливі риси поведінки персони С.І., його характеристика, типаж. По-друге, висвітлюється  ставлення С.І. до підпілля, взаємовідносини з родиною та односельчанами.  «Перебуваючи ще в своєму родинному селі, С.І. був знаний як спекулянт-крутій, який завжди встрявав туди, де бачив певний інтерес для себе. І так добре був знайомий із польською адміністрацією, що мав потертя в державних чиновників. Але рівночасно старався він бути, бодай надверх, у добрих відносинах з місцевими активістами.» [1, c.1] {текст тут і далі подається в оригіналі}. Подібним чином складена відомість на особу Г.І. Доволі дрібний рукопис на 3-х сторінках надає нам свідчення на людину очима підпільників. Розбитий на 11 позицій, документ відображає докладну компрометуючу інформацію. «4. Подав акт на голову копиративи. Сказав большевикам, що до копиративи привозять мануфактуру, а люди її не дістають, бо голова копиративи кудись діває. За один день після поданого акту на крамара і на голову копиративи, (текст пропущено – авт.) нач. Ковальов їх покликав до району на МГБ… Ковальов потримав їх ½ години і сказав іти до дому, а я, як довідаюся, що ви давали бандерівцям мануфактуру то вас жде 10 років тюрми…» [2, c. 2]. Варто відзначити, що, відповідно до документів, підпільники збирали свідчення для характеристики з різних джерел, зокрема й зі слів. «7. Одного разу голова і два десятники пішли на хутір (…) котрий припирає до лісу… Один господар голову сільради кличе до хати, голова каже, що немає часу, господар каже, то чого боїтеся ходім  до хати, покуриш та й зараз підети. Голова каже: та чого буду боятися ліс вже вичистили, бандитів вже немає. Про це розказував К.А.» [2, c. 3].  В подібній структурі подано інформацію з протоколу справи на особу Л. 1928 р. н. [3, c.1].  Дані, викладені в документах, показують нам більш широкий вимір історії визвольного руху, оскільки в цьому випадку ми володіємо конкретними прикладами, що уособлені та відображені на житті реальних людей.

Властиво, що ці документи, описуючи певних особистостей, їхні долі, найкраще, на нашу думку, передають специфіку історичного часу. Так, із матеріалів протоколу на персону П.В. ми маємо змогу прослідкувати взаємовідносини державного апарату з цивільною людиною. « 1948 р. в березні більшовики почали забирати хлопців до ср. з. п. 1928 – 1929 рр. (особа П. була 1929 р. н., тому підлягала до мобілізації – авт.). П. почав їздити до району та викуплятися на ср. з. н. Возив він на воїнкомат м`ясо, сало і муку, так їздив мой ще два тижні до району… був звільнений.» [4, c. 2]

Проте, до однієї  із найвагоміших знахідок можна віднести «Вістник за м. квітень, 1949 рік. З районів: Межиріцького,  Костопільського та  Гощанського». [5, c. 1]. Наявний документ є звітом діяльності українського підпілля в межах вже згадуваних районів (документ повідомляє про відсутні відомості з Корецького району). Завдяки цьому документу в нас є змога прослідкувати діяльність підпілля й органів радянської держбезпеки  в хронологічному порядку за конкретний місяць і на певній чітко окресленій території. Так, весь документ складається з 10 сторінок тексту ( по 4, 2, 4 ст. з району), друкований на тонкому цигарковому папері. Сам текст розбитий на наступні розділи: «Робота МВД: а) МВД в поборюванню національного підпільного руху; терор МВД супроти населення; злодійство і грабунок МВД чи сталінських вислужників; пролам деморалізації сталінських вислужників; насвітнення найбільш актуальної проблеми за звітний період; інформація з міста» тощо [5, c. 9]. Інформація з інших районів подана за подібною схемою, але з властивими до обставин відмінностями. Зокрема в тексті із Костопільського району вміщено інформацію про роботу і діяльність провокативної групи Далекого: «В цьому звітному часі згинуло в Костоп. р-ні 6 вояків з провокативної групи Далекого. 16.IV. згинули в криївці: Крук з с. Лажова, Ярослав з с. Дережне…» [5, c. 6/2]. А звіт з району Гоща вміщує розділ «Розміщення ворожих сил в районі». [5, c. 7/1]. «В м. Гоща знаходяться такі ворожі сили: МГБ­ – 28 осіб, гарнізону МГБ – 50, МВД – 11, міліції – 31 осіб… 1. В с. Терентіїв – 27 «стрибків»… 2. В с. Синів – 6 «стрибків»…» [5, c. 7/1]. Окремо гощанські підпільники відзначили в звіті й допомогу цивільних: «Героїчні випадки організації людей і цивільного населення: 12.III. в с. Тедорівка (Тудорів) р-н. Гоща двоє селян з власної ініціативи спалили магазин з колгоспним збіжжям і з дорученням повстанців розклеїли протиколгоспні лозунги…» [5, c. 7/1]. Загалом, даний звіт надає певну інформацію, за допомогою якої можна сформувати уявлення про роботу й ступінь організованості підпілля на місцях. Звіти підписали: Сірко, Буйний, Адам (подано в хронології зазначення районів за джерелом) [5, c. 4/4, 6/2, 10/2]

Окремо варто відзначити короткі повідомлення підпілля ОУН і УПА. Записані на невеликих клаптиках паперу, ці документальні свідчення часто вирішували питання життя і смерті. Зокрема повідомлення «про зібрання компрометуючих матеріалів» на особу З. [6, c. 1], та повідомлення про зібрані компрометуючі матеріали на П.О. із с. Тудорова (райони вказано нерозбірливо – авт.). [7, c. 1] «1. Одного разу 1948 р. большевики вертаючись із засідки почали сперечатися. Один говорив, чого ми ходимо, бандьорів нема, а ми тут ходимо. На те другий відповів тому, як П. сказав, то там треба сидіти, а вони певно прийдуть… 2. Після того, як зліквідували сина його брата він сказав, я покажу, що значить П. …» [7, с. 1]

Загалом, документи, які на даний час перебувають в руках чорних археологів та перекупщиків, містять дуже цінну і конкретну інформацію, яка конче необхідна для дослідження визвольного руху. Подані вище приклади документів, які нам вдалось витягти з цього середовища підтверджують ці слова. Слід наголосити, що попит на зазначені вище документи не є надто високим, але все ж він присутній. Колекціонерів, на загал, більше цікавлять періодичні видання, бофони й листівки підпілля. Наведені тут звіти й матеріали справ користуються не таким високим запитом на чорному ринку в порівнянні з тим ж таки бофонами, або газетами, які є наявними в державних архівах.

На нашу думку, подібні матеріали не можуть бути об’єктом заробітку, чиєюсь закритою колекцією, оскільки вони є надбанням всього українського народу й правовим чином мають захищатися державою.

P.S. Ми навмисно не зазначали прізвищ та імен фігурантів справ з огляду відсутності повних відомостей на цих осіб.  Автор хоче висловити подяку Роману Годованцю, членам ВО «Свобода», активістам, студентам 2 гр. 4 курсу іст. фак. КНУ ім. Т. Шевченка та всім небайдужим хто допоміг дістати документи з чорного ринку. 22 квітня дані документи були передані в ЦДВР й найближчим часом всі бажаючі зможуть ознайомитись з їхнім вмістом у вільному цифровому доступі.

Джерела

  1. Протокол в справі. Компроментуючі матеріали на С.І.  (приватна колекція);
  2. Протокол в справі. Компроментуючі матеріали на Г.І. (приватна колекція);
  3. Матеріали на Л. (приватна колекція);
  4. Протокол в справі П.В. (приватна колекція);
  5. Звіт за м. квітень, 1949 р. З районів: Межиріцького, Костопільського, Гощанського. (приватна колекція);
  6. Повідомлення про зібрання компрометуючих матеріалів на З. (приватна колекція);
  7. Повідомлення про зібрання компрометуючих матеріалів на П.О. (приватна колекція).

 

Олександр Понипаляк

Дарницький осередок ВО «Свобода»

Лічильник