Останні новини

листопада 29, 2013

Угода про асоціацією між Україною та ЄС

Денис Лупачов

Хотів би приєднатися до осіб, які активно  обговорюють дане питання та поділитися наступними думками.

На початку вересня із «ЗМІ» лунала наступна думка «чинний ПРезидент зволікатиме з виконанням зобов’язань та відповідно подальшим підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ( надалі за текстом: «Угода») до останнього». На той час не повірив у запропонований сценарій, адже такі доленосні питання повинні вирішуватися заздалегідь.

Прикро, що дані прогнози виправдалися, адже давши-отримавши з обох сторін відповідні гарантії, наприклад у вересні-жовтні, Україна, маючи на 99% статус підписанта та такий дорогоцінний люфт часу, вирішувала б зовсім інші, як поточні внутрішні так і геополітичні питання.

Натомість, вся країна продовжує перебувати «у болоті» котрий місяць поспіль обговорюючи важливість одного й того самого, перебувати у полоні фобій однієї людини, фобій такого бажаного (не)-переобрання на другий термін, фобій майбутніх змін. Навіщо йому все це, його все влаштовує, тільки спокійно б дочекатися другого терміну ( якого не буде (авт.).

ПРезидент чомусь впевнений, що у підписанні Угоди більше зацікавлена Європа, частково так, але підписання Угоди набагато важливіше для більшості українців, які на відміну від Президента не мають: необмеженої влади, синів мільйонерів, та «своєї Європи включаючи гелікоптери, маєтки, довічне утримання і т.і.», а ледве зводять кінці з кінцями…

Президент, продовжує уникати відповідальності (маючи надвеликі повноваження), ховаючись за спинами парламентарів. Постійне продовження мандату спостережної місії Європарламенту у складі екс-Президента Польщі Олександра Кваснеєвського  і екс-Президента Європарламенту Пета Кокса, це світовий сором України, відповідальність за який  одноосібно покладається на діючого Гаранта.

Більшості сьогоднішньої політичної правлячої «еліти» притаманна ганебна риса: невміння тримати дане слово! Представники «Партії мільйонерів з одного Регіону» продовжують соромити державу, а весь світ дивується їх вмінню ( відпрацьованому на рефлексному рівні) вигадувати все нові, з кожним разом  все абсурдніші «аргументи» на тему: лікування «Леді Ю».

Як все добре складалося: Європа нарешті знайшовши за останні 10 років у собі сили, підтримала Україну у складний час чергових «дружніх проявів любові» з боку РФ під час запровадження останньою «економічних війн» ( будь-який керівник РФ, ніколи не зрозуміє, що тиснучи на українців, отримаєш ще більший опір).

 До України почали навідуватися іноземні делегації на найвищому рівні з Європейських країн та США.

 Президент мав змогу зустрітися з поважними представниками суб’єктів світової політичної сцени, навіть іноді дозволяючи собі «вільно-зверхнє» спілкування з «містером Пу» (до цього часу нинішні керманичі держави хронічно не знаходили у собі сили бодай з чимось не погодитися з «містером Пу»). Гаранту сподобалося  відвідувати Європейські столиці, зустрічаючись з впливовими особами, а не тільки з керівниками країн-членів митого союзу.

Завершили тим, що отримавши Олімпійські гарантії (дешевого газу та кредитів), Президент, не враховуючи думку громадян, одноосібно приймає рішення про консервацію: навіщо ускладнювати собі життя (взаємовідносинами з РФ) напередодні чергових президентських виборів, враховуючи те, що керівники країн-членів митного союзу набагато легше переобираються на 3,4 терміни правління, ніж їх колеги з Європейських країн переобираються  на другий термін.

Керманичі країни вкотре відмовляються від регіонального лідерства України  з подальшим зростанням не тільки політичного але й економічного впливу, вкотре падають на коліна перед РФ.

            Згадавши усі намагання України вступити до європейських структур (ЄС, НАТО), ми вкотре втрачаємо можливості іншого життя, які історія надавала Україні під час повноважень усіх Президентів України.

Завдячуючи бурхливій діяльності РФ та слабкості діючих Президентів (які не витримавши тиску з боку РФ, йшли на її бік, до речі, що також не продовжувало їх перебування на політичному олімпі), ми завжди залишалися на місці (бачимо на якому). Можливо необхідно нарешті зробити інакше?!

Шкода тих європейських політиків, які лобіювали у європейських коридорах підписання Угоди (РФ вкотре всіх переграла), подальша політична кар’єра цих осіб, відповідно їх вплив залишаються під великим питанням від отриманого досвіду (невиконання даних зобов’язань з боку діючих керманичів, наприклад теза про те, що питання Тимошенко буде вирішено до 21 жовтня 2013 року і т.д.), вони ще не скоро оговтаються. Та чи оговтається Європа, хіба що через років 10 ми знову зможемо обговорювати щось подібне (маючи на увазі досвід вступу до ЄС 10 нових членів у 2004 році, бачимо скільки пройшло часу…).

Навіщо було проведено пафосне зібрання восени фракції «Партії мільйонерів з одного Регіону» у кінотеатрі « Зоряний» з Президентом на тему: курс на підписання. Вся ця «європейська» риторика? Можливо вважають, що не посваряться та домовляться з РФ про вигідні умови, а тим часом Європа запропонує підписати Угоду через рік-два? Такого не буде!

Олімпійські гарантії з боку РФ, слабкість Президента, затягування часу з боку власників підприємств з ПР ( які мають власність та відпочивають у Європі, натомість громаді пропонують митний союз) внесли свої корективи.

Рефрен: Угоду не буде підписано (навіть якщо згадана місія Кокса-Кваснєвського надасть позитивний висновок Україні, переконавши своїх Європейських колег у важливості історичної події і Угоду буде підписано, подальша ратифікація буде зірвана, адже діючий Гарант не стане «боротися за неї»,  вже домовившись з РФ).

Президент боїться наслідків з боку РФ ( у разі підписання/не підписання, тому зроблено вибір на користь «перевірених стосунків» з такою «зрозумілою, стабільною», знайомою та близькою  до серця РФ.

Тим часом Українці продовжуватимуть:

- масово відкривати та купувати речі у секонд-хендах;

- стикатися зі значними складнощами при знаходженні нових робочих місць (отримуючи у селах до 1000 грн.);

- сто років накопичувати грошові кошти на однокімнатну квартиру у м. Києві;

- мріяти про купівлю нових Жигулів або 10 річної автівки іноземного виробництва;

- вживати їжу з ГМО;

- терпіти хамську поведінку чиновників;

- мріяти про чесне правосуддя;

- дихати забрудненим повітрям у містах – промислових гігантах;

- користуватися 40 річними трамваями та електричками;

- миритися із хабарництвом при вступі до ВИШів, отриманні медичної та правоохоронної допомоги, отриманні пільгових кредитів, відкритті власної справи і т.д.;

- займати перші місця у світових рейтингах корумпованості, прозорості ведення бізнесу тощо;

- жити без майбутнього та проживати життя у «совці»…

 

Стосовно закликів одного з «Азійського вибору» про те, що «Асоціація це втрата робочих міць та ці ж ціни тільки у Євро», відповідаю:

-          Робочих місць і так вже не має (підприємства зачиняються), а у селах  люди не можуть знайти роботу навіть погоджуючись працювати із з/п у розмірі 1000 не доларів та євро товариство;

-          Так, наразі є зв’язки та напрацювання із РФ у машино-, літако-, ракето будуванні, але ринок Європи та світу платоспроможніший, з іншими сучасними технологіями. Якщо Україна вже зараз виробляє переважно неконкурентно спроможне обладнання, то що буде через 20-30 років? Ми ніколи не наздоженемо світ, а продовжимо їздити на Жигулях, ПАЗах тощо, ходячи у валінках;

-          а ціни давно дорожчі ніж у Європі ( на авто, харчі та нерухомість при зарплатах нижчих у рази).

Так, зараз відбувається тиск з боку РФ, деякі українські підприємства вимушено зменшують потужності, залишаючи людей без робочих міст, але для цього і є влада, треба домовлятися, якщо не можете чи не вмієте (ідеальний варіант, до речі європейський, а не азійський, подайте у відставку), проявіть принциповість, що ж ви товаришуєте з тим та йдете на зустріч до того, хто не поважає вас.

Розумію, що є частина громади, яка є «поза політикою», а переймається виключно зароблянням коштів (отримав кошти, купили щось собі та й задоволені життям, типовий менталітет споживача), але політика стосується усього, і дане питання стосується майбутнього кожного українця ( у т.ч. знову ж таки зазначеного споживача, який матиме можливість купити собі якісніше та більше, отримуючи зовні іншу заробітну платню).

У цей час тисячі школярів та студентів отримують знання і що далі, що ми зробили для їхнього майбутнього, що ми їм пропонуємо: стару методику та обладнання при отриманні знань, складність пошуку першого та нового робочого місця, заробітну платню 50 відсотків якої необхідно сплатити за отримані комунальні послуги а решту 50 витратити на харчування?! У цьому сенс життя, де майбутнє?

 Мільйони людей вийшли на пенсію, виживають на ці копійки, так нічого і не бачивши проживши життя, лише черги та дефіцит при «совці».

Що пропоную: підписувати Угоду та наближатися до зовсім інших стандартів життя: освіти, лікування, пенсії, заробітної платні, можливості для більшості українців відвідувати інші країни світу ( а не тільки межі сусіднього села), залучення іноземних інвесторів, які потребуватимуть: інженерів, фінансистів, економістів, юристів, врешті решт охоронців та прибиральниць  із зовсім іншими заробітними платнями.

Постійно задавав собі питання: чому починаючи з 1991 року пройшло стільки років,  а ми й досі стоїмо на місці. Хтось закінчив школу, ВУЗ, хтось одружився, хтось отримав робоче місце, багато людей залишило цей світ, приходить нове покоління, а рівень життя більшості українців все ще залишається низьким…?!

Тепер ще більше розумію, що це не еліта, яка приймала рішення починаючи з 1991 року та по сьогоднішній час, це представники українського народу, які наділені найгіршими рисами суспільства (жадібність, хабарництво, заздрість і т.д.), представники, які переслідують власні бізнесові та політичні цілі… Шкода українців, які виживають на копійки, шкода наш такий дорогоцінний час. Життя спливає-змін не має…

Денис Лупачов, голова секретаріату Дарницької районної організації ВО «Свобода».

листопада 3, 2013

Свободівці та місцеві мешканці за підтримки Ігоря Мірошниченка висадили більше 200 дерев в Дарницькому районі Києва

Парк замість забудов

Дарницька районна організація ВО “Свобода” за участи та фінансової підтримки народного депутата України свободівця Ігоря Мірошниченка провела акцію з озеленення Дарницького мікрорайону Києва. До висадки дерев активно долучилися прихильники націоналістичного об’єднаня та небайдужі місцеві жителі.

У такий спосіб свободівці рятували останні “зелені острівці” біля станцій метра “Позняки” та “Осокорки”. Адже в цьому мікрорайоні забудовники, нехтуючи чинним законодавством України та дотриманням будь-яких державних будівельних норм, у незаконний спосіб ведуть будівництво, перетворюючи Дарницький мікрорайон у такий собі “шанхай”.

Місцевим жителям набридло бачити перед своїми будинками паркани, які перешкоджають вільному руху до метра та створюють незручності. Тому на одній із зустрічей із громадою було ухвалено рішення провести акцію із висадження дерев.

“Як показує досвід, не завжди є дієвою наша боротьба з незаконними забудовами в юридичній площині. Ба більше, забудовники нехтують думкою мешканців, і знову відновлюють знесені паркани. Тому ми вирішили зробити крок на випередження незаконних забудов і висадити дерева, аби дарничани мали можливість й надалі дихати чистим повітрям, а дітям було де взимку з’їхати з гірки. Буквально з понеділка ми будемо вимагати в управління контролю за благоустроєм при КМДА взяти ці дерева на облік, аби наша праця не була марною”, – запевнив народний депутат.

Свободівці та мешканці міста за кілька годин висадили більше 200 саджанців берез, лип та дубів. Протягом усієї акції до висадки дерев приєднувалися все нові й нові дарничани.

“Тільки за активної позиції громади ми зможемо подолати свавілля забудовників та зберегти наше місто зеленим для майбутніх поколінь”, – зауважив насамкінець Ігор Мірошниченко.

Прес-служба ВО “Свобода”

Лічильник