вересня 2, 2011

Максим Молоцький: Московська церква поведе за собою вітчизняних зеків

Молоцький

Українська філія московської церкви бере “на мушку”, чи то пак, під опіку, “особовий склад” вітчизняних в’язниць… Воістину, прозелітизм “третього Риму” не знає меж і державних кордонів. А що ж за лаштунками цієї несподіваної і зворушливої “турботи”?

Як повідомили днями ЗМІ, “Державна пенітенціарна служба України уклала угоду з Українською православною церквою Московського патріархату про співпрацю у задоволенні релігійних потреб засуджених. Як зазначили у відомстві, суттєвими відмінностями даної угоди від укладеної 12 років тому є те, що вона передбачає підготовку методичних рекомендацій для проведення духовно-морального виховання, задоволення потреб персоналу, засуджених та осіб, узятих під варту, у відправленні богослужінь та інших церковних обрядів, соціальну адаптацію й інтеграцію осіб після завершення терміну відбування покарання. Підписали угоду 26 серпня в Києво-Печерській лаврі голова пенітенціарної служби та предстоятель УПЦ МП”.

Не лише російській церкві безмитно горілкою й тютюном гендлювати – доба первісного накопичення капіталу, в-основному, спливає, тож, саме час подбати про таку собі “диверсифікацію”. Російські банки давно вже протоптали асфальто-бетонну стежину в наші такі близькі й зрозумілі корупційні палестини, про різні газпроми й лукойли годі й говорити. А чим, скажіть, як обурливо вигукувала фрекен Бок, “…ну чим я гірша?!) – чим гірші за путінських олігархів бізнесмени від російської церкви? – А нічим! Вони не гірші – вони кращі!

Ви скажете, який, мовляв зиск від зеків. А не скажіть… Ну, по-перше, не забудемо про, так би мовити, соціально “свій” для деяких нинішніх вітчизняних можновладців контингент колоній. Все ж, Донбас не лише “порожняк нє гоніт”, але й “своїх” по можливості не забуває. Он, нещодавно, влітку черговий Указ про амністію, підписаний чинний Президентом, збігся у часі із курортним сезоном. Відомо, що на півдні, де тепле море, пляжі і… відпочивальники, – пароксизм “милосердя” влади означає лише одне: звільнені отримують “на прокорм” ласий шматок пирога у вигляді курортників. Тож, на пляжах деяких міст Приазов’я, і так спорожнілих через, як подейкують, дотепну спецоперацію власників пансіонатів Криму (а це здогадайтеся, представники якого регіону…) у вигляді дуже доречної “холери”, туристи отримали ще один “бонус” у вигляді суворого вигляду персонажів, котрі приходять до моря лише з тим, аби піти звідти, прихопивши чиїсь необережно залишені без нагляду речі.

Але – годі про “класову” солідарність. Це все “лірика”, ностальгія, а крутим пацанам не личить керуватися такими мотивами. Тож, чи є з цієї чималої армії по той бік колючого дроту хоч якийсь зиск? А він таки є! І чималий.

Ключова в цьому сенсі – КІЛЬКІСТЬ. Ні для кого не секрет, що “відвідувачі” подібних установ є особами підневільними: як скаже адміністрація “виховного закладу” – так і буде. Скажімо, під час виборів…

Воно й раніше було зрозуміло: “сидиш” – голосуй за “свого” президента. Але ж, як донести в подробицях, за кого віддавати голоси на парламентських чи, скажімо, місцевих виборах? Адже “достойників” у зграї “професіоналів” достатньо, всіх і не запам’ятаєш – водії, секретарки… І ось тут можуть стати у нагоді дуже “святі” отці Московського патріархату: вони і грамотно розтлумачать, і правильно скерують.

Аби не сумніватися в тому, до чого закликатимуть духовні “опікуни” Московського патріархату, достатньо згадати не такі давні події кінця 2004 року, скажімо, поведінку митрополита Володимира, який відкрито підтримав кандидата в Президенти В. Януковича. Характерно, що цю позицію намісника московської церкви в Україні схвалили представники проросійських організацій, що міцно окопалися в нашій державі. Під час виборчої кампанії 2004 року вірних УПЦ МП безпосередньо у храмах, посилаючись на благословення “самої Цариці Небесної”, агітували голосувати за тодішнього кандидата на посаду Президента України Януковича. Протягом наступних років, і особливо – після приходу до влади “омріяного” Президента – УПЦ МП неодноразово яскраво демонструвала свої політичні уподобання. Підкреслимо лише, що особливе обурення промосковських “душпастирів” викликають навіть самі лише розмови про необхідність утворення єдиної помісної Української Православної Церкви.

Тож, зважаючи на події недалекого минулого й нинішній тотальний наступ УПЦ МП на Україну, можна уявити, як у декого аж дух перепинає від захмарних перспектив – це ж як може “троянська церква” в Україні прислужитися “великій” справі “русскава міра”!..

Разом з тим, можна припустити і ще один, доволі зловісний, варіант використання такого специфічного ресурсу, як ув’язнені: хтозна, чи не спаде на думку комусь із нинішньої влади у критичний момент агонії режиму (а він, судячи із темпів падіння рейтингів чинної влади, сконає доволі швидко) випустити на волю “а-ля Берія” добірну “когорту” зеків, аби застрашити український люд? Ми вже переконалися: у “команді професіоналів” є не лише майстри “тирити картини по музеях”, а й “заплічних справ” майстри…

— … І ось воно – омріяне майбутнє: вірні неофіти “єдино правильної” і “дуже канонічної” церкви під орудою духовних “комісарів” стрункими шеренгами крокують у широко прочинену браму до свого, правильного московського раю, заходять усередину – і ось тобі маєш! “В бєлом вєнчікє із роз, впєрєді…” – … Владімір Путін! І, як заведено, “прімкнувший к нім” Владімір Ґундяєв. А ви гадали, хто там на вас має чекати?!.

Ото буде казарма… Зразковий колектив!

Член Дарницької районної організації ВО “Свобода”

Максим Молоцький

Лічильник