травня 7, 2012

А-у-у, депутати, ви де?!

Лупачов Денис

Згідно з п.2 ч.1 статті 10 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” (далі за текстом: “Закон”), депутат зобов’язаний не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, а згідно з ч.1 ст.16 Закону, депутат зобов’язаний не рідше одного разу на рік звітувати про свою роботу перед виборцями.

Хотів би поставити запитання: Ви чули хоч би раз за останні чотири роки про таку зустріч (звіт депутата перед громадою), або Вас запросили на неї?

Як мешканець будинку № 4 по вул. Вербицького, повідомляю: жодного разу, зокрема за останні 4 роки, не був запрошений на такий звіт.

Чудово розумію, що запропонована мені відповідь цих псевдодепутатів (які сприймають мандат не як довіру громадян для щоденної праці, зустрічей, а як можливість упродовж багатьох років примножувати власний бізнес), може бути “залізобетонною” – “а ми інформували громадян про такі звіти шляхом офіційного опублікування в місцевих засобах масової інформації”.

Варто одразу зазначити, що влада (в нашому випадку – Дарницька районна в м.Київ державна адміністрація) повинна сприяти цим зустрічам, зокрема безкоштовно надавати приміщення для їхнього проведення.

Відповідь автора цим псевдодепутатам буде лаконічною та категоричною: головне – це бажання!

Бажання зустрітись із громадою, постійно спілкуватися з тими, хто надав тобі таку честь, бажання почути не від підпорядкованих службовців солодку брехню під смачним соусом про те, що “все гаразд”, а почути правду від мешканців про те, “як ти багато зробив”.

Під час виборчих кампаній всі стовпи району й міста заклеєно агітаційними матеріалами, всюди майорять прапори, стоять намети, а минає час і настає обов’язок звітувати – так ми жодного депутата не бачимо, адже вони отримали посвідчення депутата й заховались, злякавшись людей, які їх обрали.

Через рік такого “народного обранця” не те що не видно і не чутно – цей “бурхливий діяч” вже є загрозою для суспільства, адже, не спілкуючись із громадою, стає відірваним від життя мешканців та їхніх проблем.

Знаєте, мене дивують статті в засобах масової інформації про те, що чинна влада вже розподілила Україну та зокрема Київ для своїх колишніх і нинішніх можновладців: хто й де буде балотуватись; хто й де переможе.

У мене виникає питання: а ви не забули в громади запитати, кого б ми хотіли бачити своїм представником?

Тих, хто за 21 рік самостійності України встиг змінити таку ж кількість партій (перебігаючи з однієї до іншої в залежності від того, при владі ця партія чи в опозиції)?

Виникають інші законні питання: де ці “бурхливі діячі” ховались після того, як їх вже неодноразово обирали депутатами? де результат вашої роботи, окрім балаканини?

Упевнений, що життя пересічного українського депутата (хронічно хворого відсутністю моральних якостей) в рази покращилось під час такого псевдодепутатства, на відміну від тих людей, які довірились йому.

Ці “державні діячі” нічого нового й доброго запропонувати не в змозі, адже людина, яка десятками років перебуває при владі, відірвана від реального життя. Ці “бурхливі діячі” беруть приклад з таких же оточуючих бюрократів, які піклуються лише про власну забезпечену старість, старість своїх дітей і, напевно, онуків.

Чесній, порядній людині тепер вкрай важко(завдячуючи вищезазначеним “бурхливим діячам”) переконати суспільство, в тому, що є такі, хто прагне нарешті довести всім: на цій землі є чесні й порядні люди не тільки до отримання владних повноважень, а й після. Люди, які дійсно працюють на інтереси громади.

За нагоди відвідайте сайт Київської міської ради та подивіться прізвища тих депутатів ради, які зараз представляють наші інтереси в Києві та поставте їм (або собі), питання:

– що корисного зробили під час перебування при владі ці “бурхливі діячі” для району та міста (маючи надвеликі повноваження)?;

– чи були помічені ці особи серед тих, хто перешкоджав забудові парків та скверів (ймовірніше, їх можна було помітити у владних кабінетах під час виділення земельних ділянок та в кабінетах будівельних компаній)?;

– які посади ці особи обіймали до балотування (щонайменше директори підприємств та “династійні” можновладці)?;

– від якої партії ці особи балотувались і в якій партії перебувають зараз (хронічні “тушки”, які зраджують всіх)?;

– чому в місцях скупчення людей працюють приватні перевізники, замість нових регулярних маршрутів громадського транспорту, і відповідно надходження грошей за проїзд у бюджет міста, а не до приватної кишені?;

– чому через засилля підприємців, що переважно працюють напівлегально, неможливо спокійно пройти повз станції метрополітену?;

– скільки ще століть мешканцям Дарницького району жити, вдихаючи “аерозольне повітря” Бортницької станції аерації та сміттєзаводу “Енергія”?;

Після наведених вище аргументів Ви й досі вірите в те, що ці “тушки” представляють та захищають Ваші інтереси? Що ці директори та мільйонери живуть таким саме життям, як і ми (скільки отримали чесно зароблену заробітну плату, стільки ж і витратили)? Що ця “псевдо еліта” турбується про покращення нашого життя? Зазначаємо, що Всеукраїнське об’єднання “Свобода” працює постійно, а не під час оголошення виборчої кампанії.

Лічильник