травня 3, 2012

«Київміськбуд» і скалочка, або інвестиції у похорон столиці

дитячий садок 4

Золота формула «народних забудовників» від «Київміськбуду», як і переважної більшості їх колег, яким тою чи іншою владою дозволено будувати у Києві досить проста. Її сьогодні вам розповість практично кожна бабуся, або навіть підліток.

Знаходиться більш-менш ласий шматочок столичної земельки, який відрізняється від решти хоча б таким: центральна частина міста, затишний облаштований мікрорайон, готова інфраструктура (дороги, інженерні мережі, садки та школи, магазини, транспорт). Саме ці показники покликані вражати та насправді вражають потенційного інвестора у майбутнє житло. Вартість якого де більше складається з інвестицій вже у дозволи та схеми захисту об’єкту будівництва.

Планове будівництво мікрорайонів  одночасно з об’єктами соціальної інфраструктури київських будівельників як київську владу вже давно цікавлять. Цікаві лише великі та швидкі гроші. Як все це досягається? Дуже просто, схема працює як годинник. Вишукується гарна земельна ділянка і питання її оренди з метою будівництва, вноситься на розгляд Київради вже під визначеного забудовника. Зауважу, ніякого конкурсу з найгарнішого проекту будівництва, з одночасного розв’язання міських проблем, розвитку інфраструктури не здійснюється, відбувається лише один конкурс – конкурс пропозицій задля успішного голосування. Здогадуєтьсь яких? Отож. Є чутки, що результатам цих конкурсів заздрять навіть однопартійці, яким вдалося пройти до ради вищого рівня.

А що лишається далі, лише умовно дріб’язок. Є найбільш поширені два варіанти як розпочати будівництво:

- раптово без більшості дозвільних документів під вивіскою наприклад «Київміськбуду», мовляв самий правильний та ніби самий державно-комунальний підрядник, що з’їсть з будівництва будь-який непотріб, як що чогось не добудує. А тим часом тихенько але швиденько оформлювати всі дозвільні папери, як кажуть в Одесі «ти жар – риба буде»,

- або трохи почекати поки всі забудуть про рішення Київради, погодити межі буд майданчику з керівництвом сусідніх шкіл або дитсадків, питання технічних умов підключення з Київенерго та Київводоканалом, з ними ж питання будівництва в охоронних зона їх інженерних мереж, з мешканцями прилеглої до забудови території, ніби провівши громадські слухання з питань будівництва взагалі в іншому кінці району – на вул. Вірменській. І коли терміни оскарження будь-яких документів вже скінчилися, а керівники дозвільних установ та організацій тричі або більше змінилися, сміливо розпочати будівництво.

Далі лише діє схема прикриття. Схема не складна. Бо умови попередньо укладених будівельниками інвестиційних угод з дозвільними кабінетами включає в себе також і послуги захисту. За скаргами мешканців, батьків дітей, просто свідомих громадян на існування відверто наявних недоліків та порушень від усіх проінвестованих кабінетів йдуть відповіді: «що все законно», або «умови виконані», або «порушень не встановлено», або «досягнуто згоди», або «ваше звернення направлено для розгляду та відповіді у …», а там вже знов те саме.

І нарешті апогей містобудівного мистецтва по-київськи – справедливе судове рішення, проти якого, а ні голова, а ні прокурор нічого, навіть в межах закону, вдіяти вже не можуть. Спитаєте як це? Та дуже просто. Опором всім цім будівельним бандам не займається на сьогодні жодна політична сила, що представлена у Київраді та у Верховній Раді України. Тобто всім, за кого голосувала та чи інша частина киян на проблеми цих виборців м’яко кажучи «покласти резолюцію». Тобто народна опозиція чинній законній владі розпочинає народну боротьбу власноруч, хто як може. І в деяких кабінетах поважні чиновники крізь сльози дають пораду (тільки для своїх), що треба як найшвидше подати позов до суду про …, та про будь які незаконні дії з перелічених вище, і обов’язково з клопотанням про забезпечення позову у вигляді призупинення будівельних робіт, навіть юриста гарного і чесного порадять. І так все робиться гарно і відверто, що більшість громадян нарешті вірить і хтось таки подає позов. І алє оп, наш справедливий гуманних суд спочатку залишає клопотання без задоволення, а потім за принципом змагальності у судовому процесі визнає всі дії забудовників законними. А представники влади кажуть киянам що суд мав винести і виніс справедливе рішення за наявними у справі документами, а винні у цьому всьому наші попередники. І так по колу, і так ділі.

 

І приблизно така сама ситуація склалася і у мікрорайоні «Нова Дарниця 1» у Дарницькому районі столиці. У лютому 2012 року Київміськбудом розпочато будівництво 25-поверхового житлового будинку впритул до дитячого садка № 138.

Початок був хрестоматійний у вже далекому березні 2006 р. Київрада прийняла епохальне і найгуманніше рішення № 127/3218 “Про заходи щодо сприяння громадянам, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній “Еліта-Центр” та № 112/3203 “Про передачу земельної ділянки комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Київське інвестиційне агентство” для будівництва житлових будинків з об’єктами соціально-культурного призначення та паркінгом на вул. Ревуцького, 7-в у Дарницькому районі м. Києва”. Справді гарна справа, і чому ж влада (як свідчать документи і центральна і міська) стала така добра саме до цієї категорії громадян, бо так «не щастило» ще майже нікому в цій країні. Бо це насправді бізнес проект під загальним гаслом «Допомога постраждалим від «Еліта-Центр». Вказаним постраждалим у майбутніх об’єктах будівництва «містом» насправді виділяється приблизно 2-2,5 % житла, тобто половина або чверть з зазвичай отриманих містом 5-10 %. З відси – будівництво житла для постраждалих від «Еліта-Центр», здійснюється за рахунок якогось спеціального бюджетного ресурсу, не забудовника, що отримав земельну ділянку, а як звичайно за рахунок нас з вами. А в чому ж тут бізнес? А в тому, що влада нічого не втрачаючи ніби будує житло для постраждалих, віддає ласі шматки землі чесним «народним» забудовникам, та ще тишком-нишком віддає недобудовані об’єкти «Еліта-Центр» (доречи арештовані правоохоронцями як речові докази по кримінальній справі) іншим не менш чесним забудовникам. І все це заради киян, як каже з усіх бігбордів пані Герега, яка доречи висловила здивування потраплянням тих самих киян до приміщення адмінбудівлі по Хрещатику, 36.

А далі як у відомій українській дитячій казочці «Лисичка зі скалочкою».

За часом майже всі вже забули про ті рішення Київради, мешканці прилеглих будинків заспокоїлися (бо не будують же) тим більш ділянка ефемерного Ревуцького, 7-в ні де не позначена, будівельники теж майже забули, бо вже на єдиному вільному клаптику вже збудували автопаркінг і нарекли його «Горлівська, 38/40», доречи – справжня адреса сусідньої багатоквартирної  гостинки. А потім хтось згадав, що є ще одна невиконана добра справа, і побігли у «РАЙОНО» та до директора дитсадку № 138 вмовляти їх як та лисичка про розміщення поруч з парканом дитсадка «тимчасового будівельного містечка», де будіть стояти вагончики будівельників, деяка техніка, та трохи ще чогось. І нарешті вмовили, бо деякі батьки бачили як колись вибігав занадто щасливий поважно-кримінальний представник «Київміськбуду» з дитячого садку певно з омріяним підписом. А далі все так, як у казці. Побудували тимчасове містечко. Переночувала будівельна «скалочка» на погодженому майданчику 2-3 роки спокійно, а потім (як вже казали) у лютому 2012 р. і пише будівельна «лисичка» на паркані: віддайте мені замість «скалочки» – будівництво 25-поверхового будинку. Оттака казочка малята, хто не заховався – я не винний.

 

Та ще один невеличкий проте, приємний для забудовника зиск від «Допомоги постраждалим від «Еліта-Центр», не треба спеціально організовувати зустрічний опір народному опору. Так звані постраждалі за допомоги свого внутрішнього зв’язку виходять на акції опору, те стають живим народним щитом між місцевими мешканцями та забудовниками, надійним та безкоштовним. Коли «постраждалих» не вистачає, «Київміськбуд» виводить своїх працівників у цивільному за друкованими гаслами високоякісної яскравою поліграфії «Поверніть житло постраждалим …» або «Київміськбуд» – народний забудовник».

Така ситуація була і на мітингу проти вказаної вище забудови 17 березня цього року. Де відмітилися навіть чесні журналісти з «1+1» та «ТРК Київ», які знімали все, і як буд. майданчик навіс на дитячими майданчиками дитсадка, і як заліз другою стороною паркану не те щоб в охоронну зону магістральних колектора (3 м в попереку) та теплотраси (1,2 м в попереку), а просто стоїть на них, і як діти прилеглих шкіл ходять в школу крізь будівельну техніку або автодорогою з обмеженою надто видимістю, і як під «одобрямс» присутніх міліціонерів співробітники приватної охоронної фірми (доречи теж міліціонери в минулому) застосували так би мовити «грубу фізичну силу» до представника управління освіти, яка не пропускала будівельну техніку на облаштований пішохідний тротуар. Проте в вечорі того ж дня у ефірі «1+1» у «ТСН новинах» люди побачили гарненький сюжет про те:

як міська влада піклується про киян і не тільки,

як справні хлопці-будівельники під надійною охороною народної міліції побудують 25-поверхівку на майже 200 квартир надто охайно на ділянці лише у 6 соток (дарма що вже виритий котлован вже більший). І що не зачеплять жодного дерева і жодної дитини у дитсадку № 138, і що будуть в ранці і після обід переводити (разом з ДАІ) школярів через дорогу. І що побудують будинок вишиною як найменш 75-80 м малесеньким краном вишиною лише у 45 м, який навіть, як що впаде то не долетить до будівлі садка, хіба що розчавить двійку-трійку необережних дітлахів на 4-х ігрових майданчиках. Та і те лише тих, чиї неуважні батьки не читають об’яв на паркані будівництва «Батьки! Не допускайте дітей на будівельний майданчик. Це небезпечно для життя».

І в завершення у противагу батькам дітей, що зібралися на мітингу, показали жіночку (ніби представницю постраждалих), що промовила приблизно таке (уважно жінка) «Ну і що з того, що на їх дітей впаде кран. А моїм – взагалі немає де жити».

Отаке реальне кіно, а про аналогічний репортаж «ТРК Київ» взагалі нема що казати.   Ще трохи про владу. Олександр Повлович, підтримав дарничан у ефірі телепрограми «Столиця з О.Поповим» що відбувся 13.03.12 на «ТРК Київ» ( прямий ефір цієї передачі знімається кожного тижня напередодні – у понеділок, а вівторок телефонний оператор під час ефіру лише щиро дякує за ваш дуже важливий дзвінок). Голова сказав навіть, що припинить це будівництво та позвільняє усіх винних, потім сам навіть відвідав будівництво проміж трудовими суботніми теледесантами. Проте будівельники цього чомусь аж ні як не злякалися, будують та й годі.

До цього, можливо лише додати, що відстань від виритого котловану до найближчого дитячого майданчику садка не більше 15 м, а до магістрального 3-метрового в попереку колектора – не більше 5 м. Вказаний садок  серед 300 вихованців відвідають також 4 групи дітей з особливими потребами. Будівництво не переривається навіть у «тиху годину», гуркіт від будівельної техніки у спальнях садка стоїть постійний, не кажучи вже про задимлення та запилення.

Далі все за схемою. У ініціативної групи потрохи, пухне купа листування зі всіма можливими інстанціями. Пухне така ж купа брехливих відповідей. Вже майже всі хором тихенько питають, чи скоро довго чеканний позов, бо вже може совість не дозволяє далі брехати людям. Отак тяжко зараз чиновникам у м. Києві. Аби ще кіно про тебе не зняла якась сволота.

Отакий колообіг інвестицій у місті:

-людина інвестує у майбутнє житло, навіть не законне, проте дуже привабливе і таке за картинкою гарне і безпечне, 

-будівельники інвестують у дозвільні кабінети,

-а всі разом у розбудову міста Києва або його похорон.

                                                                                                                                                                    Віктор Кравченко ,

                                                                                                                                                                    ініціативна група

Лічильник